Сторінка психолога

Як допомогти дитині підготуватись до вступу в дошкільний заклад

 


Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ

Ось і настав час, коли мама повинна йти на роботу, а дитина – в дитячий садок. Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя й діяльності, режиму та харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це надзвичайно напружений період, який потребує від малюка активних психічних і фізичних форм пристосування, адаптації.
Адаптація (з лат. «пристосування») – призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, ще інші – виявляють негативізм, небажання йти у групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий.
Легкий ступінь адаптації
За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10—15 днів.
Стосунки з рідними за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк легко прощається вранці, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. До дітей в групі може бути байдужим або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів з допомогою дорослого.
Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення. Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень.
Середній ступінь адаптації
Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загальному стані дитини виражені виразніше
і триваліше. Сон нормалізується лише через 20—40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит поновлюється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або знижується. У грі дитина також не застосовує набутих навичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5—6 тижнів.
Ставлення дитини до близьких — емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.
Захворюваність — до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З'являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов.
Важкий ступінь адаптації
Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі — не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими постійно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається на його фізичному і психічному розвиткові.
Інша форма перебігу важкої адаптації: неадекватна поведінка дитини настільки виражена, що межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, дитина може відмовлятися від їжі або блювати за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.
Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточенням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-чому. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.
Слід пам’ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.
Отже, ви вже зрозуміли, що адаптація дитини до нових для неї умов середовища – важкий та болючий процес. Тепер ви знаєте, що відбувається з дитиною, з її поведінкою.
Звикання до дитячого закладу залежить також від типу темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше пристосовуються діти-сангвініки.
Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім’ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.
Отже, соціально-психологічна адаптація до дитячого садка відбувається неоднаково у різних дітей, відповідно до віку, типу вищої нервової системи, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері.

Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок?

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.
2.Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, як він удень ходитиме до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.
3. Добре, якщо зацікавите сина чи доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.
4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!
5. Навчайте дитину вдома всіх потрібних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді,прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.
6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.
Щоб полегшити звикання,познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти в садочок.
7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.
 

Як допомогти дитині пережити період адаптації


1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.
2. Не поспішайте зразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.
3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я одразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.
4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.
5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.
6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.
7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.
8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.
9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!
10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.
11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.
12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.
13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.
14. Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!
Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

 

Тест «Чи готова дитина до вступу в ДНЗ?»


Який настрій переважає у дитини останнім часом ?
Бадьорий, урівноважений – 3 бали
Нестійкий – 2 бали
Пригнічений – 1 бал

Як Ваша дитина засинає?
Швидко, спокійно (до 10 мін) – 3 бали
Довго не засинає – 2 бали
Неспокійно – 1 бал

 

Чи Використовуєте Ви додаткову дію, щоб покласти дитину спати (заколисування, колискові і ін.)?
Так – 1 бал
Немає – 3 бали

Яка тривалість денного сну дитини?
2 години – 3 бали
1 година – 1 бал

Який апетит у Вашої дитини?
Добрий – 4 бали
Вибірковий – 3 бали
Нестійкий – 2 бали
Поганий – 1 бал

 

Як відноситься Ваша дитина до горщика?
Позитивно – 3 бали
Негативно – 1 бал

 

Чи проситься Ваша дитина на горщик?
Так – 3 бали
Ні, але ходить суха – 2 бали
Ні та ходить мокра – 1 бал

 

Чи є у Вашої дитини такі звички?
Смокче пустушку або смокче палець, розгойдується (вказати інше)
Так – 1 бал
Немає – 3 бали


Чи цікавиться дитина іграшками, речами у новому приміщенні?
Так – 3 бали
Іноді – 2 бали
Ні- 1 бал


Чи Виявляє дитина цікавість до дій дорослих?
Так – 3 бали
Іноді – 2 бали
Ні – 1 бал

 

Як Ваша дитина грає?
Уміє грати самостійно – 3 бали
Не завжди – 2 бали
Не грає сам – 1 бал

 

Які взаємовідносини з дорослими?
Легко йде на контакт – 3 бали
Вибірково – 2 бали
Важко – 1 бал

Які взаємовідносини з дітьми?
Легко йде на контакт – 3 бали
Вибірково – 2 бали
Важко – 1 бал

 

Як відноситься до занять: уважний, активний?
Так – 3 бали
Не завжди – 2 бали
Ні- 1 бал

 

Чи є у дитини впевненість в собі?
Є – 3 бали
Не завжди – 2 бали
Немає – 1 бал

 

Чи є у дитини досвід розлуки з близькими?
Переніс розлуку легко – 3 бали
Важко – 1 бал

 

Чи є у дитини ємоційна прихильність до якогось дорослого?
Є – 1 бал
Немає – 3 бали.


Прогноз адаптації :
готовий до вступу в ДНЗ – 55-40 балів;
умовно готовий – 39-24 бали; не готовий – 23-16 балів.

 

 

Чим захопити малюка?

      Подібно до ящірки з відомого мультфільму, яка визначила систему цінностей фразою "Ноги, крила, а головне - хвіст!", Ми сміливо можемо вивести свій, "людський" девіз: "Зір, відчуття і, звичайно ж, слух!". Домінування одного із способів пізнання світу у конкретної людини багато в чому формує її поведінку, інтереси і погляди. А проявляється це вже в ранньому дитячому віці.

Вже в перші тижні життя діти демонструють притаманні їм від народження способи пізнання. "Глядачі", "слухачі" і "діячі" особливим чином реагують на оточуючих людей і предмети, віддають перевагу тим чи іншим заняттям і іграшкам. Знаючи про це, батьки можуть зробити спілкування зі своєю дитиною максимально комфортним для неї і в той же час поступово розвинути ті способи пізнання світу, які від початку не були провідними у малюка. Ось він, шлях до виховання гармонійної особистості!

Спосіб пізнання світу дитиною в перші роки її життя безпосередньо впливає на подальшу здатність адаптуватися в суспільстві, на її фізичний розвиток і успіхи у навчанні.

Бачу, чую, відчуваю

      "Глядачі" пізнають навколишній світ візуально, тобто при сприйнятті інформації більше покладаються на зорові відчуття. Їх увагу природним чином звернено на видимі ознаки знайомих об'єктів, вони швидко схоплюють і запам'ятовують такі візуальні характеристики, як рух, колір, форма, розмір.

Глядачам-дітям цікавіше дивитися на ілюстрації до казки, ніж слухати саму казку. У дитячому саду вони із задоволенням грають в кубики, складають пазли, ліплять, вирізають - одним словом, всі їх заняття розраховані на взаємодію очей і рук. Вони швидко вчаться малювати і писати друкованими літерами, а на перших уроках читання з легкістю запам'ятовують графіком коротких слів. У більш старшому віці глядачі-діти вважають за краще настільні ігри, охоче малюють, моделюють, майструють, швидко освоюють комп'ютер, люблять відеоігри.

"Слухачі" пізнають навколишній світ, сприймаючи голоси і звуки, вважають за краще слухові відчуття зоровим і дотиковим. Слухачі раніше за інших, починають говорити і відрізняються великим словниковим запасом.

Дитину-слухача мало цікавить зовнішній вигляд навколишніх предметів. Такі діти люблять грати в звукові ігри: белькочуть, воркують, клацають язичком, цмокають губами, загалом, намагаються звуками привернути до себе увагу. Вони можуть досить довго сидіти без іграшок - за умови, що в кімнаті чується розмова або грає музика. Коли ж усе замовкає, дитина починає "розмовляти" сама, ніби бажаючи заповнити вакуум. Батьки характеризують таких дітей як доброзичливих, емоційних, але кілька некоординованих.

"Діячі" пізнають навколишній світ тактильним (або кінестетичним) способом, тобто шляхом безпосередньо дотику або руху. Такий спосіб отримання інформації припускає сильно розвинену моторику і активний рух, а значить, активність великої мускулатури - рук, ніг, плечей, стоп і т.д.

Малюк-діяч може вже у тримісячному віці висловити свій настрій. Він вигинає спину, коли його щось турбує, б'є ногами по ліжечку, коли хоче пограти, крутить головою з боку в бік, висловлюючи розчарування. Грати такі діти люблять зі своїми руками і ногами, часто беруть в рот різні предмети. На них можуть не справити враження навіть найцікавіші іграшки, вони лише на мить зупиняються поруч з ними і потім знову пускаються в шлях, безстрашно досліджуючи кімнату. Батьки характеризують таких дітей як дуже активних і цілеспрямованих. Діячі постарше воліють ігри на свіжому повітрі і спорт, люблять ходити в походи і доглядати за тваринами.

Основні проблеми, з якими "діячам" доводиться стикатися вже в дитячому віці, пов'язані з їх нездатністю протягом тривалого часу залишатися у спокої і концентрувати увагу на одному предметі. Їх явну перевагу фізичного сприйняття зоровому і слуховому деколи приводить до мовленнєвих проблем і відставання в школі.

Чим привабити глядача?

       Період повзання дуже важливим для розвитку візуальних навичок. Постарайтеся штучно не скорочувати цей період у прагненні якомога швидше побачити вашу дитину на ногах.

      Складіть альбом з фотографій найважливіших людей в житті малюка - батьків, братів і сестер, бабусь і дідусів і ін Дивіться цей альбом разом з ним.

     Грайте з дитиною перед дзеркалом, будуйте гримаси і смійтеся разом з ним.

    Для дітей старшого віку гарні ігри-мозаїки, різнокольорові конструктори, Лего.

    Придбайте набір циліндрів або формочок, які можна складати одну в іншу.

    Обов'язково надавайте дитині можливість малювати на різному папері, різного роду олівцями, крейдою, фломастерами.

     Нехай у вільному обігу будуть ілюстровані журнали, щоб дитина могла робити з ними все що забажає.

Обмінюючись зі знайомими іграми-пазлами, ви забезпечите маляті можливість збирати все нові і нові картинки.

Як захопити слухача?

     Пропонуйте малюкові різні музичні іграшки.

     Коли ви читаєте книжки, намагайтеся наблизити сюжет до життя: читайте з виразом і міняйте голос в залежності від персонажа.

     Купуйте касети та диски з записами для дітей, які можна було б слухати як вдома, так і в машині.

      Розвивайте мовні навички вашої дитини, змушуючи її до більшого спілкування. Для цього частіше просіть її пояснювати вам щось чи описувати.

      Кожен день читайте маляті вголос. Запитуйте, яка його найулюбленіша книга, нехай спробує пояснити, чому.

      Цікаво записати касету з різними домашніми звуками: шум працюючої пральної машини, гавкіт собаки, дзвінок телефону, звук кроків ... Нехай малюк вгадає їх при прослуховуванні.

Чим захопити діяча?

     Дитина-діяч любить тілесний контакт.

     Частіше піднімайте, перевертайте і підкидайте дитину.

      Малюку, який вже може самостійно сидіти і стояти, обов'язково сподобається гойдатися на конячці-гойдалці, а також кататися на чотириколісних беспедальних машинах або велосипедах.

      Можна завести невеликий тазик - якусь подобу домашньої пісочниці - і насипати туди    різні крупи, кукурудзяні пластівці і т.п. Малюкові сподобається копатися в цьому тазику, пересипаючи різні матеріали. Гарні також ігри з водою.

      Для освоєння навичок конструювання придбайте набір підлогового будівельного матеріалу.

     Тренуйте навик ходіння по сходах вгору і вниз, ставлячи тільки одну ногу на сходинку і переносячи іншу відразу на наступну.

     Для дівчинки добре придбати іграшкову коляску, щоб вона могла катати свою улюблену ляльку чи плюшевого звірка.

     При можливості обов'язково запишіться в басейн.

Для профілактики

     З провідними способами пізнання ми розібралися. Але важливо знати, що діти потребують тренування не тільки домінантних, але і другорядних систем сприйняття.      

Що тут можна порадити?

Тренуємо слух у глядача і діяча

Використовуйте будь-які музичні інструменти для маленьких дітей.

Навчіться робити масаж вушної раковини, який стимулює акупунктурні точки та активізує роботу слухових органів.

Супроводжуйте жестами такі слова, як "до побачення", "нічого немає", "гаряче", "холодно", "великий" або "маленький", щоб малюк "чув" предмети і ситуації.

Прагніть завжди розмовляти з дитиною повільно, використовуйте короткі, прості речення. Виправляйте малюка: просто повторюйте неправильно сказані слова або фрази услід за ним правильно.

Розвиваємо навички діяча у глядача і слухача

Як можна частіше доторкання до дитини - тримайте її на руках, качайте, обіймають, пестіть. Це необхідно для тілесного контакту, а крім того дитина зможе брати участь разом з вами у всіх ваших справах.

Щоб тактильні відчуття почали асоціюватися з приємними звуковими, співайте дитині, коли ви її колишете або просто тримаєте на руках.

Обов'язково придбайте набір іграшок для пісочниці та продемонструйте спосіб дії з ними так, щоб дитині захотілося грати в піску.

Зорові тренування для слухачів і діячів

Намагайтеся підтримувати зоровий контакт з дитиною при спілкуванні з нею, а також під час годування, одягання або купання. Можна закривати на мить дитині очі, щоб вона відчула, як важливо для неї бачити.

Ігри в міні-хованки (ховайте своє обличчя, обличчя дитини або яку-небудь яскраву іграшку, а потім показуйте заховане).

Сонячне світло і нові предмети - хороші стимулятори візуального сприйняття.

Дитині старшого віку можна розповідати  казки та різні історії в темряві - це допоможе розвинути візуальну уяву.

Обов'язково займайтеся з дитиною художньою творчістю - малюванням, ліпленням, аплікацією.

Дитина - надзвичайно допитливе істота. Незалежно від того, як вона грається - з вами або самостійно - регулярно давайте їй іграшки, що стимулюють різні способи сприйняття. Така різноманітність буде сприяти досягненню балансу в розвитку.

Вчасно зупиняйте гру. Незважаючи на свою допитливість, маленькі діти дуже чутливі до "сенсорних перевантажень". Занадто активні ігри, тривала концентрація уваги або надмірна різноманітність подразників можуть зробити дитину вередливою або навіть призвести до безсоння. Відчувайте своє чадо!

 


1
2
3
4