Народна казка – джерело розвитку дитячої творчості.
Аналізуючи досвід роботи музичних керівників дошкільних закладів у роботі над театралізованими дійствами слід відмітити, що найбільш подобається працювати над народними казками.
“... Казка і дитина щось таке споріднене, вони так одне з одним зрослися, що якби педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати. Вона там пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму...” (Софія Русова).
“ Без казки, без гри, уяви дитина не може жити... Казка _ це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови.” (Василь Сухомлинський).
Упевнена, що народна казка – це те джерело дитячої думки, значення якого важко або неможливо перебільшити. Казки дають багаті знання про природу, рослинний та тваринний світ, людей, допомагають фантазувати, тренують уважність, спостережливість, вчать добру, любові, виховують моральні якості дитини, даючи їй поняття про добро та зло, моральність та аморальність вчинків, У казках зібрані цілісні життєві програми. Наслідуючи які дитяча свідомість набуває незамінних чинників життєздатності. А казка покладена на народні мелодії, втілена в життя через декорації, костюми, гру друзів-однолітків, впливає на свідомість дітей на емоційно-психологічному рівні. Ставлення до героїв казки, які діють ось тут поряд з маленьким глядачем, формує над свідомість дитини, а звідси випливає і формування комплексу життєвих цілей та ідеалів. Дитина вчиться вищим формам мислення – абстракції, алегорії, за допомогою метафор, збагачує мову, розуміє натяк, дотеп. Дитина у простій, доступній формі починає розуміти красу слова, його силу, значення. Вчиться любити рідну мову, культуру, бережливо ставиться до всього живого на землі. Казки доступні дітям уже з раннього віку, як за умов родинного виховання, так і в садку. Казка є духовною ланкою між сім‘єю та дитячим садком і навпаки.
Варто підкреслити, що неабиякий вплив тут має музична палітра казки, адже відомо, що музика несе в собі підвищену сенсорну, емоційну чутливість по відношенню до людей, а в даному випадку героїв казки. Музика не дає конкретних знань, але вона формує на рівні півсвідомості позитивне чи негативне ставлення до тих чи інших подій, особистостей.
Через казку ми маємо можливість формувати оптимістичне ставлення дітей до життя, що стає таким актуальним в нашому сьогоденні. Казка – це завжди перемога добра над злом, мудрості на тупістю, правди над кривдою. І ось тут, потрібно підійти до практичної сторони у роботі над музично-театралізованим дійством.
В першу чергу – це задум і його втілення в сценарії, який включає в себе основні блоки (так звані епізоди ) і сюжетну лінію, яка зв‘язує все в одне ціле. Безумовно, простіше працювати з казкою, в якій вже є і сюжет, і конфлікт, і сценарний хід. Але на практиці музичним керівникам дошкільних закладів доводиться працювати не тільки з казками. Наприклад, новорічні свята. Сценарії, як правило, створюють самі, враховуючи вікові особливості дітей, акторські здібності, мовлене вий та емоційний розвиток, матеріальні можливості.
Коли знайдена сюжетн6а лінія, виділено конфлікт, можна бути впевненому, що сценарій не розпадеться на окремі фрагменти і театралізоване дійство не перетвориться на звичайний концерт. І тут розпочинається робота над композицією
Композиційна побудова сценарію.
Композиційна побудова сценарію, як правило, дає можливість логічно викласти події. Композиція – це основний засіб художньо-педагогічної організації сценарного матеріалу. Можна виділити наступні елементи композиції: експозицію, зав‘язку, основну дію, кульмінацію, розв‘язку і фінал.
Як приклад використання композиційної побудови сценарію можна навести приклад сценарію театралізованої новорічної вистави для старших дошкільнят «У пошуках Кота Мурлики»
Експозиція: Вступна частина, яка дає дітям необхідний настрій.
В даному випадку – це святковий вхід дітей в зал, так званий Парад костюмів. Привітання з Новим роком.
Експозиція, як правило, плавно переходить в зав‘язку.
Зав‘язка: Подія, з якої починається дія в сценарії, дає поштовх до розвитку всіх наступних епізодів. Зав‘язка повинна бути лаконічною, концентрувати увагу дітей і давати імпульс до розвитку подальших подій.
У сценарії – це перший вихід з піснею Кота Мур лики. Діалог з поштарем Пєчкіним. Кіт краде із поштової скриньки бандероль від Діда Мороза.
Основна дія: Вона складається із декількох логічно зав‘язаних, сценарним ходом епізодів, що логічно приведуть до кульмінації та фіналу.
І. Епізод. Зустріч із Синичкою і подорож на казковому паровозі.
( P. S. Подорож на паровозі – це сюжетний хід)
ІІ. Епізод. Танець-пісня Ялинок і Сніжинок. Танець-гра з Зайчиком.
Зустріч з Білченятами.
ІІІ. Епізод. Подорож до іграшкового магазину.
Танець ляльок, Солдатиків, Клоунів.
Кульмінація: Найвища емоційна точка, яка висловлює ідею художньо-театралізованого дійства.
Солдатики приводять Кота Мур лику, який просить у дітей допомоги у виконанні його бажання.
Фінал: Він несе в собі особливе навантаження, подає ідею в концентрованому вигляді.
Діти виконують прохання Кота Мур лики. Він повертає дітям бандероль з чарівним дзвіночком на передзвін якого з‘являється Дід Мороз.
Необхідно відмітити, що не дивлячись на єдині закони драматургії в кожному конкретному сценарії повинно бути присутнім авторське “я”, міра творчої індивідуальності, особисті якості музичного керівника, які співзвучні діяльності конкретного дитячого і педагогічного колективів.
Готових рецептів сценарної майстерності дати неможливо. Сценарії музично-театралізованого дійства – це художній, творчий процес зі своїми складностями і можливими невдачами. Але при бажанні можна навчитися створювати розкішні сценарії, якщо поєднати теоретичні основи та специфічні особливості музичної драматургії з творчою індивідуальністю і організаторськими здібностями музичного керівника і що теж важливо матеріальною базою дитячого садка.
Коли сценарій вистави створено на арену дій виходить теж дуже відповідальний етап у роботі – підготовчо-навчальний. Підготовча частина стосується перш за все педагогічного колективу. Крім суто технічних справ ( костюми, декорації, ілюстративний матеріал, фонограми, реквізит) необхідно підготувати вихователів до правильного розуміння літературного тексту, режисерського бачення і трактування героїв дійства. Адже саме вихователь буде працювати у групі з дітьми над образами героїв, створюючи ситуації схожі до майбутньої вистави, даючи дітям можливість імпровізувати, проявляти свої творчі начала.
Навчальна частина та режисерсько - постановчий етап у підготовці музично-театральної вистави, без сумніву лягає на плечі музичного керівника. Він стрижень, навколо якого закрутиться весела карусель пісень, танців та мізансцен з діалогами, що в результаті всіх приведе в чарівний світ дива, що зветься театром.
Саме в момент, коли творчий задум починає втілюватись в життя, постає питання яким чином організувати навчальний процес дітей, щоб в результаті без надмірних зусиль з боку дітей, вийшла красива, добра і зворушлива казка. Таким виходом може слугувати організація сюжетної гри-драматизації з невеликою підгрупою дітей. Чому ж саме драматизована гра?
4. Музична драматизована гра – основа музично-драматичного дійства.
Ігри були й є своєрідною школою фізичного і духовного гарту, пізнання власних нахилів, засвоєння етичних засад, навичок орієнтації у довкіллі. В органічному поєднанні з танком, піснею, акторством ігри розвивають уяву й здібності дитини, тренують її увагу, пам‘ять, кмітливість і спритність. Ігри стають джерелом натхнення, пробуджують потребу до дії й мобілізують внутрішні сили, зумовлюють доброчинні мотиви творчої діяльності, вчать жити за певними правилами, рахуватися з думками інших, привчають до життєдіяльності в суспільстві, викликають естетичну насолоду, створюють добрий настрій.
Ознайомлюючи вихованців із змістом драматизовано гри, яскраво і точно потрібно розповісти, а інколи, і показати розвиток сюжету, дії персонажів, потім підкріпити це слуханням музики і, нарешті, запропонувати їм погратися.
Сюжетна розповідь цінна тим, що завжди захоплює дітей, спонукає до діяльності відтворюючи уяву дитини в певній ситуації і на основі музики. У грі вона емоційно вибирає рухи, відповідні розвитку музично-драматичного образу. Потрібно бути уважним до того як вживається дитина в образ, як орієнтується в просторі, ні в якому разі не переривати гру, якщо навіть діти виконують дії не точно. Варто дати змогу їм закінчити гру, а потім робити відповідні вказівки. Рухи і дії, які не вдаються дитині, розучуються індивідуально.
Показувати дошкільнятам рухи сюжетної гри часто буває необхідно, але потрібно пам‘ятати, що давати трафаретний, єдиний для всіх образ, не можна, щоб не знижувати творчу активність дитини. Працюючи з дітьми середнього віку необхідно показувати кілька приблизних зразків у виконанні рухів на одну й ту саму музичну тему і запропонувати дітям вибрати будь-який з них. Потім дати завдання подумати, як ще можна рухатись під цю музику, щоб було виразно і красиво, Так малюки навчаються відтворювати рухи звірів. У процесі подальшого розучування сюжетної гри керівник робить тактовні зауваження на фоні музики. Коли гра вивчена, діти виразно передають образи, узгоджуючи свої рухи з характером музики.
Як приклад використання драматизовано гри для дітей середньої групи під час театралізованого дійства, можна навести дві українські народні гри
“ Ой, чого ти метелику” та “ Питалися жабенята”. Не дивлячись на те, що ігри народні, вони прекрасно вплітаються в сценарій театралізованої вистави “Гарно в лісі восени” за мотивами казки В.Суттєва “Під грибком”.
У старшій групі гру вивчають за тією ж методикою: сюжетне оповідання - слухання музики – діяльність самих дітей. Драматизовано гра стає більш складнішою та розгорнутою, бо і сама вистава, до якої готуються діти, більш насичена як за музичним матеріалом так і за літературним текстом. Дитина не просто втілюється в образ, вона повинна емоційно і виразно передати характер свого героя.
Треба відмітити і наголосити на роль музики у грі-драматизації. Музика завжди залишається провідною. Вона доповнює і поглиблює сказане слово. Драматизовано гра – це місток до постановки мізансцен вистави. Діти, поступово, граючись, набувають акторської майстерності, оволодівають певним досвідом і навичками, які прекрасно втілюють і виставі.
Наступний момент, коли готові актори, готові декорації, реквізит, фонограми - це означає, що прийшов час, щоб цеглинка за цеглинкою скласти театралізоване дійство в одне ціле. І, як правило, коли вкладаєш в дітей душу, то результат буде обов‘язково гарним, адже Вашими помічниками будуть їх величність Музика і Театр.
Народна гра, музика, театральне мистецтво – це споконвічні геніальні вчителі і вихователі, тож час повернутись до цих незримих педагогів – розумних і лагідних, далекоглядних І передбачливих, від яких не почуєш жодного лихого слова або крику – тільки добро, всеохоплювальна усмішка з ясного, блакитного неба – радійте дітки, ростіть!
Хочеться відмітити позитивні сторони методу театралізації, як методу художньо-педагогічного. Адже завдяки театралізації ми маємо можливість розвивати творчі та інтелектуальні здібності дітей (артистичність, імпровізацію, здатність до перевтілення збагачення кругозору, самооцінка); вдосконалення координації рухів, жестів, пластики дитини та її міміки; розвивається виразність мовлення (ритм, дикція, інтонаційна виразність). Діти опановують діалогічне та монологічне мовлення. Виховання високих почуттів любові до Батьківщини, відчуття дітьми причетності до духовних скарбів свого народу (пісні, танцю, усної народної творчості), живий інтерес малюків до мистецтва театрального, музичного, художнього.
Діти..., їх ігрища й розваги... Це особливий світ ще й досі не пізнаного, загадкового, як і весь духовний світ дитини. Не регламентований стереотип, що складається в нашій уяві під впливом численних офіційно рекомендованих бездушних “методичних розробок”. Своєрідний, напрочуд багатий і глибокий своїм дивним, закодованим змістом, світ ігор, світ музики і театру, де панують особливі, можливо найсправедливіші закони. Світ, що відкривається винятково тим, хто справді любить дітей, відчуває й цінить кожен порух молодої душі, вміє пройнятися її життям і відгукнутися. Бо для дітей життя – то насамперед гра.
