Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 351 Дніпровської міської ради

 





"Елементарне музикування" Карла Орфа

 

 «Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, все, що в ній пробуджене і виховане, проявляється впродовж усього її життя».

                                                                                                                Карл Орф

І. Впровадження системи Карла Орфа
в систему роботи музичного керівника КЗО «ДНЗ №351» ДМР

Ще Василь Сухомлинський стверджував, що музика пробуджує енергію мислення навіть у найінертніших дітей. Музика формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мислені, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву. А для людини творча уява – це ключик, який відкриває двері у нове, досі незнане життя, це одна з неодмінних умов формування креативності.

Найкращим періодом для розвитку творчої уяви є дошкільне дитинство. Від того, наскільки повно були використані його можливості, багато у чому залежатиме креативний потенціал дорослої людини. Тому педагогам необхідно приймати прояви дитячої креативності, якомога частіше створюючи ситуації для вільного спілкування, обміну думками. Пройшовши необхідний етап наслідування, накопичивши враження, набувши відповідних навичок, дитина має перейти на етап творчості.

Працюючи з дошкільнятами багато років, я знаю, що потрібно відшукати ключик до кожної особистості, підштовхнути дитину до проявів ініціативи, винахідливості, вигадки, фантазії. Своє кредо у роботі з дітьми визначила так: «Бачу-чую-творю». Творчі здібності в поєднанні з моральними якостями є фундаментом, на якому вибудовується особистість. У дошкільному віці у дитини формується і естетичне ставлення до світу природи, культурних надбань людства. Я працюю над формуванням внутрішньої культури кожної дитини, виховую поняття «естетичне», «моральне». У своїй роботі намагаюся відійти від жорстокої регламентації, зразка, шаблону, а підтримати дитячі самостійні рішення, вміння знайти, помітити нове, розвинути допитливість, кмітливість, заохочувати дітей до здійснення самостійного вибору, виховувати потребу в нових враженнях, створювати сприятливі умови для становлення креативності, як базової якості особистості дитини.

Музично-виховною системою Карла Орфа я цікавлюсь вже давно. Але обґрунтований підхід до процесу  формування  гармонійно розвиненої особистості дошкільника шляхом використання  орф-педагогіки в навчально-виховному процесі розпочала у 2016 році. На першому, діагностичному етапі, було визначено проблему дослідження: вивчено теорію та історію питання, визначено її актуальність, реальний стан проблеми на даний час, обрано методи дослідження: підбір та опрацювання наукових джерел, державних документів про освіту,  методичних посібників з досліджуваної проблеми, педагогічної періодичної преси.

Діагностичне обстеження  проведено за такими видами діяльності:

Ø     слухання,

Ø     співи,

Ø     музично-ритмічні рухи,

Ø     гра на музичних інструментах.

Кожний вид музичної діяльності має свої показники та критерії оцінки музичного розвитку.

Під час слухання оцінювались такі навички:

§       розрізнення музичних творів за жанрами,

§       визначення характеру музики, темпу, динаміки,

§       вміння визначати структуру музичного твору,

§       розрізнення регістрів.

Під час співів визначались:

·       упізнавання знайомих пісень за мелодією;

·       вокальні навички (чистота інтонацій, звукоутворення та дикція,  вміння визначати напрямку руху мелодії, спів в ансамблі, виконання пісень у заданому характері);

·       пісенна творчість (звуконаслідування, імпровізація кінцівки мелодій дитячих пісень, вигадування найпростіших мотивів, музичні запитання та відповіді).

Музично-ритмічні рухи визначались за такими критеріями:

§       почуття ритму,

§       вміння виконувати основні види рухів відповідно до характеру музики;

§       виконання танцювальних рухів;

§       творчість у рухах та пластиці (варіювання елементами народних і сучасних танцювальних рухів, імпровізація, вигадування музично-пластичних образів).

Гра на дитячих музичних інструментах діагностувалась шляхом:

·       розрізнення на слух звучання музичних інструментів у виконання дорослих та в записі;

·       володіння прийомами гри на дитячих музичних інструментах,

·       гра в ансамблі пісень, мелодій.

Здатність до творчого самовираження у дітей старшого дошкільного віку визначалась за допомогою спостережень за самостійною діяльністю дітей, під час проведення свят, розваг, під час індивідуальної роботи з дітьми, в ході бесід. Для цього використовувались етюди, ігри, творчі вправи та завдання типу: „Розкажи без слів”, „Відгадай, хто Я”, „Звуки довкілля”, „Прислухайся до себе”, „Моє ім’я – музика”, „Таємниця музичної скриньки”, „Мій улюблений казковий персонаж”, „Оживи казку” та інші.

Дані, отримані за вказаними критеріями (музичний слух, ритм, вокальні навички, музично-ритмічні рухи), було узагальнено та з них складений єдиний показник розвитку загальних музичних здібностей.

Була організована робота з дітьми молодшого, середнього і старшого дошкільного віку (кількість дітей складає  84 дитини).  Для отримання початкових даних, у вересні 2017-2018 навчального року був проведений вступний моніторинг розвитку загальних музичних здібностей дітей, дані якого представлені в таблиці 1.

Таблиця  1

Рівні  розвитку

 ІІ молодша група

 Середня група

 Старша  група

Високий рівень

0,5%

1%

3%

Достатній рівень

3%

10%

18%

Середній рівень

25%

32%

52%

Низький рівень

71,5%

57%

27%

Протягом року на музичних заняттях, в індивідуальній роботі музичного керівника з дітьми, при проведенні свят та розваг впроваджувалась система «елементарного музикування» Карла Орфа. В травні 2018 року було проведено повторну діагностику, дані якої представлені в таблиці 2.

Таблиця  2

Рівні  розвитку

 ІІ молодша група

 Середня група

 Старша  група

Високий рівень

3%

7%

15%

Достатній рівень

10%

15%

41%

Середній рівень

25%

40%

35%

Низький рівень

62%

38%

9%

Отримані порівняльні результати констатуючого і контрольного зрізу музичних здібностей дітей за 2017-2018 навчальний рік дають можливість стверджувати, що рівень музичного розвитку дітей, зокрема і їх здатності до творчого самовираження, значно підвищився у порівнянні з початком року (див. Таблицю  3).

Таблиця  3

  Рівні  розвитку            

  ІІ  молодша  група

  Середня  група

  Старша  група

 

вересень

травень

вересень

травень

вересень

травень

Високий рівень

0,5%

3%

1%

7%

3%

15%

Достатній рівень

3%

10%

10%

15%

18%

41%

Середній рівень

25%

25%

32%

40%

52%

35%

Низький рівень

71,5%

62%

57%

38%

27%

9%

               

1.1. Робота з молодшими дошкільниками

Робота ведеться  починаючи з ІІ молодшої групи. На заняттях з молодшими дошкільниками постійно підтримую у них почуття нового. Досягаю цього, збагачуючи зорові,  слухові,  чуттєві  враження  вихованців з допомогою фрагментів з лялькових вистав, репродукцій картин, нових предметів, іграшок, музичних інструментів, тощо. Це дає змогу зацікавити малюків, пожвавити заняття. З бажанням виконують дітки елементарні мовленеві вправи, пробуючи супроводжувати свій спів ритмічними рухами (стуканням кулачками, притупами, цоканням язичком, оплесками, тощо). Можливість самому спробувати заграти на сопілці, шуршунчику, металофоні чи іншому музичному інструменті, підібрати зображення, що відповідає настрою музики, або ж «намалювати» мелодію викликає у дітей щирий інтерес до музики. Вони активніше залучаються до творчого діалогу, залюбки виконують мистецькі завдання.

Викликає зацікавленість дітей музична розвага «Спостереження за ходою лисички». Старша дівчинка, зображуючи Лисичку, йде, крадучись, тихо ставить ногу, озирається. Потім пропоную передати враження від побаченого і почутого за допомогою графічного зображення, наприклад малюємо на папері кружечки, що позначають рух мелодії вгору та вниз («сліди Лисички»). Діти показують руками напрям мелодії, під яку рухалась Лисичка. Використовуючи свої знання, вони можуть самі відтворити на металофоні обережні кроки Лисички та ритмічний малюнок запропонованого твору.

Лисичка-сестричка

Тихенько іде.

Маленьких зайчаток

Ніяк не знайде.

Послідовна робота дає змогу щоразу підвищувати вимоги. На наступному занятті я застосовую прийом складання казки дітьми, використовуючи звучання музичних дитячих інструментів (дзвіночки, кастаньєти, шуршунчик, барабан): «Гралися Зайчики (звучать дзвіночки), підкралася до них Лисичка (звучить шуршунчик) і стала слухати. Тут затупотів Ведмідь(звучить барабан), усі злякалися і втекли».

У музичні заняття включаю пальчикову гімнастику, адже її можна використовувати протягом усього музичного заняття. Вона попереджає стомлюваність, дає змогу дітям швидко переключатися на інший вид діяльності, а головне – діти виконують її із задоволенням.

В цьому віці починаю знайомити малюків з інструментами орфовського оркестру. Розповідаю дітям  про способи гри на цих інструментах. Заглядаючи в саморобні маракаси діти бачать, що в пластиковій пляшечці знаходиться якась крупа, зерно, або маленькі гвіздочки і розуміють завдяки чому з’являється звук. Також малюки опановують гру на шуршунчику (з паперу, порізаної пластикової пляшечки), дощовиці тощо.

Для самостійних імпровізаційних вправ пропоную дітям  пограти у гру «Чарівна шишка». Стоячи в колі діти передають шишку проспівуючи своє ім’я, пригадати, як кличуть дома, імітують спів зозулі. Молодші дошкільники виконують свої партії спочатку невпевнено, співають тихенько, але згодом їх спів стає більш рішучим.

1.2. Робота з дітьми середнього дошкільного віку

З накопиченням у дітей досвіду і знань їхня творчість урізноманітнюється. Вихованці середньої групи залюбки створюють музичні образи. Їм можна запропонувати вправу «Відгадай настрій звірят». Діти по черзі, за допомогою інструментів, передають настрій обраного персонажу. Всі інші його відгадують, визначаючи характер музичної «замальовки» відповідно до обраного музичного інструменту: «Зайчики в Оксани, веселі, легко танцюють (звучить дзвіночок). А в Андрійка зайчики сердито стрибають і сильно тупотять ніжками  (звучать кастаньєти)».

У ході занять часто використовую так звані «словесні навігації» - прості, короткі загадки та вірші, на які треба реагувати мімікою, рухами, жестами. Багатий матеріал для інсценізації дають народні пісні, потішки, приспівки, забавлянки, заклички. Так, дівчина бере ляльку, «вмиває» її та приспівує:

Водичко, водичко, умий Галі личко,

Щоб очки ясніли, щоб щічки рум’яніли,

Щоб сміявся ротик, щоб кусався зубок.

Для пальчикової гімнастики використовую цикл музичних вправ-ігор: «Грайливі пальчики», «Пори року», «Що  побачила Даринка у бабусі у селі», «Велика родина», «Лісові пригоди Світланки». Кожен цикл містить кілька музичних мініатюр-ігор, що об’єднанні єдиною сюжетною лінією. Так, у «Грайливих пальчиках» діти пальцями імітують різні види діяльності: крокування, гру на музичних інструментах, вправи з м’ячиком…  Розповідь супроводжую вправами для розвитку моторики пальців рук. Емоційний стан дітей, створений музикою, сприяє більше глибокому засвоєнню отриманих знань про навколишній світ і явища природи. У музично-сюжетному циклі «Що побачила Даринка у бабусі у селі» діти, співаючи, зображають рухами пальців різних тварин, що живуть у селі. «Лісові пригоди Світланки» - гра-казка про лісових мешканців. «Велика родина» - розповідь про дружні родинні стосунки.

Під час гри на музичних інструментах пропоную дітям творчі завдання: спробувати вигадати свою мелодію, продовжити подану запропоновану мелодію,   тембр мелодії, даю можливість запропонувати  свої завдання. Подобаються дітям ритмічні вправи з дерев’яними паличками (наприклад гра “Крокодил»), або з пластиковими стаканчиками.

Продовжую готувати вихованців до участі у пісенній творчості. У порівнянні з молодшим віком спів стає ще більш впевненим та різноманітним. До співу прошу підійти творчо, ускладнюючи завдання, які були у попередні роки: діти не лише проспівують своє ім’я, прізвище і по-батькові, та імітують спів зозулі, а й вчаться складати мелодію на слова «цінь-цірінь», «няв-няв». Вокальні навички дошкільників удосконалюються під час складання пісенних відповідей. Можна ставити дітям музичні запитання, як-от: «Зайчик, Зайчик, де бував?» Діти самостійно імпровізують: «Я в садочку танцював! Під кущем, під кущем!» Імпровізації задовольняють прагнення дітей передати свої емоції за допомогою музики. Важливо те, що реакції на запропоновану ситуацію бувають  найнесподіванішими. Так формується здатність дітей мислити не у «загальному потоці», а креативно.   

 1.3. Робота з дітьми старшого дошкільного віку

Залучаючи дітей до музичної діяльності, я прагну, щоб діти активно імпровізували, виявляли власну творчість у різних видах музичної діяльності, збагачували власний досвід, отримували позитивні враження від взаємодії з музичним мистецтвом. Карл Орф вважав, що головне чого мають домогтися педагоги, це навчити дитину любити музику. Тому, спонукаючи  дітей до активної діяльності,  допомагаю їм  спробувати  розкрити свої мовленнєві, музичні  та танцювальні здібності.

Зазвичай музичні заняття починаю з мовленнєвих ігор, поспівок, пісеньок-потішок, які діти супроводжують елементарними рухами. Виконання під музику нескладних рухів, за допомогою яких діти обігрують спів, сприяє розвитку у них рухової та зорової пам’яті, уваги. Такі прийоми дають змогу малюкам запам’ятати поспіви набагато швидше, ніж під час звичайного співу.  Часом починаю заняття з авторських віталочок.  Співаючи пісеньку, діти  виконують відповідні до тексту рухи на метричні долі:

        Носик, прокидайся,                        (торкаються пальчиком носика)

        Ротик, посміхайся,                         (торкаються пальчаками щічок)

        Стукніть дружно, кулачки            (стукають калачками)

        І притупніть, каблучки.                 (притупують)

Прошу дітей виконати слідуючі завдання: спочатку співати, стоячи в колі; потім виконувати рухи, ідучи по колу; далі  виконувати відповідні до тексту рухи, не співаючи в голос; і на останок співати в голос через рядок. Дітям подобаються такі завдання.

Діти радо беруть участь у музичних пальчикових іграх таких як «В лісі», «Дощик». З великою зацікавленістю малята сприйняли музичну пальчикову гру «Дельфін».

В морі живе дельфін,                  (хвилясті рухи складеними долоньками)

Акул не боїться він.

Ось росте морська трава,            (перебирають пальчиками)

Мушлі сяють, ну й дива.             (відкривають-закривають складені долоньки)

Хвилі з медузами грають,           (пальчики бігають по колінцям)

Промені сонця палають.              (перебирають пальчиками вгорі)

Великі тварини й малі -               (роблять пальчиками велику кульку, малу)

Дружать усі на землі.                   (з’єднують ручки)

 Навіть ті діти, які зазвичай малоактивні чи у яких на початку заняття був поганий настрій, захоплюючись, швидко підключаються до музичної гри. Дуже подобається дітям пальчикова гра «Пальчики танцюють» (під музику Л.Деліб «Піццікато»). Сидячи на стільчиках в колі діти по показу дорослого виконують пальчикову гімнастику. Пальчики то «бігають» по ніжках, то по тулубу, то по голівці, то плавно пересувають по одній або по іншій  ручці.

У своїй практиці поєдную музичні вправи для розвитку звуковисотного та ладового відчуття, відчуття динаміки з використанням музичних інструментів. Діти, граючи на музичних інструментах, опановують засоби музичної виразності, зокрема такі, як: темп, ритм, регістр, артикуляцію, динаміку. Елементарне музикування з інструментами Карла Орфа, як одну з найцікавіших форм музичної діяльності, я практикую в дошкільному навчальному закладі вже багато років поспіль. Захоплення дітей таким музикуванням, їх бажання грати та співати є настільки сильним, що вони не помічають тієї великої навчальної роботи, яка проводиться з ними в процесі музикування. Мета даного музикування полягає в розвитку творчих здібностей дітей та їх навчання в дії. Саме тому воно за формою та змістом найбільш відповідає природі дітей дошкільного віку та принципам ігрових методик, існуючих у світовій практиці.

Інструменти для гри використовую не лише традиційні, а і саморобні.

Гра на музичних інструментах ускладнюється. Наприклад, в грі з пластиковими стаканчиками додається виконання знайомої пісні «Ой, є в лісі калина» та акомпонування собі на стаканчиках. Старші діти чітко відмічають сильну долю заспіву пісні і потім відбивають пальчиками по стаканчику ритмічний малюнок приспіву.

З зацікавленістю виконують діти  рухливі музичні ігри та вправи. Стоячи у колі, діти добре бачать один одного, спостерігаючи за товаришами, ніби бачать себе у «дзеркальному відображені». У дружньому  колі виникає атмосфера колективної праці, і це також стимулює  дітей до виконання того чи того завдання.

Один із найцікавіших, і найдоступніших і багатофункціональних матеріалів для виховання і навчання дітей дошкільного віку є український дитячий музичний фольклор. Це різноманітні дитячі пісеньки, колискові, пісні-казки, небилиці, пісні з казок, заклички, примовки, прозивадки, пісні-звуконаслідування, веснянки, гаївки, колядки, щедрівки, дитячі музичні ігри, загадки, які поповнюють музичний навчальний репертуар. У свої  працях Карл Орф наголошував на значенні національної культури і традицій у початковому музичному вихованні і рекомендував використовувати відібрані національні твори з використанням властивих цьому народові музичних інструментів. За багато років своєї музично-педагогічної практики я з’ясувала, що особлива мова дитячого музичного фольклору позитивно впливає на розвиток емоцій дітей та стимулює їх до активного спілкування між собою  із дорослими. Використання у роботі творів дитячого музичного фольклору сприяє формуванню у дітей ціннісного ставлення до навколишнього світу і спонукає до вивчення рідної мови, українських звичаїв і культури, розвиває музично-творчі здібності. Даю можливість дітям продумати різні інсценівки, обіграти їх. Так, наприклад, закличка «Іди, іди, дощику» зазвичай є природнім емоційним відгуком більшості моїх вихованців на дощову погоду. Набутий на музичних заняттях досвід інсценізації музичних творів сприяє творчому наповненню  повсякденного життя дошкільників.

Також ускладнюється пісенна творчість малюків. Виконуючи знайому дітям пісню, зупиняюсь наприкінці, не завершуючи мелодію – це викликає у дітей бажання спробувати доспівати її самостійно. Потім, співаючи нову розспівку, перериваю її звучання на нестійкому звуці – діти пробують закінчують фразу стійким звуком. А згодом, виконавши уривки музичних творів у мажорному та мінорному ладах, прошу вихованців розрізнити їхні характери (весело та сумно), відтворити голосом мелодію.

Проведена робота дала змогу спробувати з дітьми заспівати канон. На основі знайомої пісні («Ой, минула вже зима») разом з дітьми старшої групи співали канон на дві партії. Для цього діти стали в два кола та отримали пояснення, що друге коло буде співати з запізненням на дві фрази. Треба зазначити, що це був цікавий досвід – дітям  за допомогою дорослого це вдалося, хоча завдання для них було нелегке.

В роботі над імпровізаційним співом перед старшими  дошкільниками  ставлю більш складні завдання.  Пропоную складати  пісні на їх власні слова. Це вдається далеко не всім дітям. Спершу вчу відчувати ритмічну пульсацію поетичного рядка, і власне, римувати. Потренуватися можна на таких прикладах:

Музкерівник:                                             Діти:

Сонечко                                                    віконечко

Діти                                                          квіти

Струмочки                                                        листочки

Весна                                                        красна

Велике значення для розвитку творчих здібностей мають музично-ритмічні вправи. Демонструючи характерні рухи певного персонажу, діти під супровід відповідної музики передають особливості його поведінки. Наприклад танок ведмежат – незграбний, метелика – витончений, зайченяти – жвавий, сніжинки – ніжний.

Не менш цікавою є така форма роботи, як озвучування казок. Далі домовляємося, хто якого персонажа буде озвучувати, спільно визначаємо, у кого краще виходить. Діти самі обирають інструменти, які на їхню думку, більше імпонують тому чи іншому персонажу казки. Наприклад у казці «Рукавичка» діти озвучують «Мишку –  маракас, жабку –  кастаньєти, зайчика –  трикутник, лисичку –  дзвоник, вовка –  стукіт по кубикам , ведмедя – барабаном, діда – тріскачкою». Під час інсценізації казки імена персонажів замінюємо звучанням відповідних інструментів. Наприклад:

-         Хто, хто в рукавичці живе ?

-         Я … ( маракас)

-         Я … ( кастаньєти) Ати хто?

-         А я … (звучить барабан) волохатий, пустіть мене до хати!

-         Заходь!

Хочу скзати, що на творчих заняттях приділяю музикуванню з використанням “звучних жестів”. Звучні жести – це гра звуками свого тіла: плескання, клацання, тупання, цокання. Ці  «інструменти», якщо їх можна так назвати, дані людині природою. Наприклад, на занятті діти пригадують невеличкий вірш, і пропоную озвучити його. На допомогу приходять “звучні жести”.

                     Комар,комар, комаруха ,          (тертя долонями)

                      Кусай, кусай поза вуха.          («тарілочки»)

Комар, комар, комарай             (плескати по стегнах)

                     Біжи швидше, утікай!               (тупати)                                                               

Діти розуміють, що вірш можна декламувати і в цей же час  потирати долонями, плескати «тарілочки»  на першу частину, а другу плескати по стегнах, тупати ногами. Цей вид музичної діяльності доступний, і що важливо, розвиває творчі здібності дитини, особливо у взаємозв’язку з мовою і рухом. Ця форма роботи надзвичайно цікава дітям. Час минає непомітно, і в кінці заняття вони просять: «А можна ще?».

Під час слухання музики, що відтворює картини природи можна зацікавити дітей розповіддю: «Настало літо – грибне, пісенне, полуничне, річкове, малинове. Прислухайтесь: у полі шелестить травичка, сюрчать коники, гудуть бджоли. Мовчить вода в річках, озерах. А ж раптом – хлюп! Сплесок води! Певно, рибка хвостиком вдарила. Дзюркотить струмочок. Зупинись і почуй його пісеньку. За допомогою цього прийому, не виходячи з дитячого садка, можна побувати, скажімо, у лісі.  А потім перед кожною дитиною кладу аркуш паперу для малювання і фарби. Звучить музика і … ліс (приходить у гості) до дітей. Він дзвенить пташини голосами, у ньому стрибають білки і зайці, стукає дятел, продирається крізь хащі ведмідь, риспає вовк. Ми  слухаємо музику, і  кожен бачить «своє». І це «своє» відтворює у малюнку. На наступному занятті діти можуть пояснити зображене, долучаючи до розповіді жести, рухи та міміку, або музичний інструмент.

Якось на одному із занять Вероніка запитала мене: «Що таке музика?» Подумавши, я відповіла: «Музика – це природа, яка оточує нас, серед якої ми живемо, це її звуки». Адже кожен звук може  стати музичним, тому що він має акустичні властивості і його може передати певний музичний інструмент та голос людини. Це спонукало мене  розповісти дітям казку «Музика живе навкруги» (Додаток №3). З великим бажанням діти створювали свою музику під час розповіді  цієї казки , з натхненням приймали участь у розповіді  цієї казки молодшим діткам, граючи на різноманітних дитячих музичних  та саморобних інструментах з оркестру К.Орфа. (Додаток №6).

   Дуже подобається малюкам грати в оркестрі. Ця діяльність спонукає дітей вчитися колективізму, вмінню дочекатися і своєчасно зіграти свою партію, виховує витримку, дисципліну, розвиває  ритмічний та тембровий слух.  В старшій групі діти в оркестрі грають злагоджено, вміють правильно відтворювати ритмічний  малюнок.  Успішне виконання додає дітям радості, вони бачать результати спільної праці.   

  Що таке музика, як навчитися розуміти і любити її, розповідаю дітям майже на кожному музичному занятті. Розповідаю дітям про те, що музика виникла під час співу. І однією з найдавніших пісень є колискова. Колискова не лише допомагає дитині заспокоїтися та заснути, вона ще й підвищує її розумові здібності, налаштовує на хвилю щастя, гарного настрою. У наступних бесідах насамперед розповідаю дітям, що музика народжується зі звуків, які видають музичні інструменти. Пояснюю, що різні музичні інструменти звучать по-різному, тому, що кожен з них утворює звуки у свій спосіб. Щоб діти практично засвоїли ці знання, використовую різні методи, зокрема: пропоную дітям самостійно здобути звуки – у молодшій групі – імпровізуючи на різних музичних інструментах. Зі старшими дошкільниками проводжу індивідуальні заняття, навчаючи їх грі простих мелодій  на металофоні. З великим інтересом діти ставляться до творчих завдань: придумай  і зіграй  свою  пісеньку або мелодію. Використовую прийом порівняння. Спочатку даю дітям прослухати аудіо запис на крапання дощу а потім виконую п’єсу «Сумний дощик», Дмитра Кабалевського і пропоную дітям визначити, чи чути звуки дощу у цьому творі, тобто чи вдалося композитору передати звуки дощу музикою. А потім  пробуємо відтворити звуки дощу на інструменті дощовиця. Пропоную дітям прослухати аудоізапис «гудіння» джмеля та твір «Політ джмеля» М. Римського-Карсакова і відповісти чи схожа музика, написана композитором, на звук польоту справжнього джмеля. Великий вплив на сприйняття музики має досвід дітей, набутий під час спостережень у природі   які я проводжу спільно з дітьми (дощ, вітер, спів пташок, шум  води, тощо). Продовжуючи ознайомлювати дітей з музикою, проводжу бесіду з дітьми на тему: «Чи живе музика у вас вдома?», розпитую, чи вміє хтось із рідних грати на музичних інструментах, на яких саме?

Розповідаю, що музика «живе» у казці. Разом з дітьми драматизуємо улюблені казки, у яких музика-чарівниця «оживляє» казкових героїв. Наприклад так, як це відбувається у дитячій опері Миколи Лисенка «Коза-Дереза» за допомогою пісні.

Музичний супровід у танцях та іграх створює відповідний настрій, допомагає правильно передати образ певного героя, його пластику, характер. Діти дізнаються про роль музики у театрі. Адже театр –це насамперед  яскраве емоційне дійство, а ніщо так не підсилює емоційність сприйняття, як музика.

Завжди дітям  стараюся надавати можливість бути самим собою. Дитині потрібна музика, а не розмови про неї. Творчість дітей тут розуміється, як вміння і бажання зробити щось по-своєму. “Зіграй, затанцюй, як ти хочеш” – ці магічні слова відкривають перед дитиною ворота у світ фантазії. Важливо співати, гратись, рухатись, придумувати, змінювати, слухати своє виконання та виконання інших дітей. Можливість зробити по-своєму (добре придумав, цікаво продемонстрував, гарно повторив), дозволяє дитині бути індивідуальною, неповторною.

Творче музикування дозволяє грати багатопланово. Грати на інструментах з елементами музики: ритмом, тембром, динамікою; грати один з одним, розігрувати сюжети пісень; грати разом, створюючи ту неповторну атмосферу спілкування, в якій всім затишно і радісно.

Результатом творчої діяльності на занятті стають різні види імпровізації, які називаються музично-імпровізаційні завдання. Рухові, інструментальні, інтонаційно-мовні імпровізації та різні їх комбінації, дозволяють практично вирішити питання важливе для музичної педагогіки – вчити і виховувати через творчість. Дитячі імпровізації є колективними. Вони дозволяють кожній дитині знайти «своє місце» незалежно від рівня її музичних здібностей. Роль дитини може бути дуже невеликою, чи навіть простою, але важливою є участь у музикуванні. Поряд з використанням фабричних інструментів, широко використовую інструменти, виготовлені з природного матеріалу. Музичні іграшки допомагають дитині зрозуміти, звідки і як народжуються звуки. Ігровий світ можна озвучити звичайними простими інструментами. Наприклад, просинається вранці сонечко – легеньке побрязкування на залізній паличці. Творчо підійшовши до використання саморобних музичних інструментів, можна навіть озвучити якусь казку.

Щоб збагатити уявлення дітей про музику та прищепити любов до неї, пропоную батькам час від часу відвідувати з дітьми ляльковий театр, вистави, концерти. Адже лише так діти зможуть ширше ознайомитися з музикою, як видом мистецтва.